Літературна вітальня
Дівчинка
Не вмре повік твоє святе ім’я!
Йому, як сонцю, вічно пломеніти!
І буде пісня збуджена твоя,
Мов океан розбуджений, гриміти!
Кобзарем
його ми звемо,
Так від роду
і до роду.
Кожен вірш
свій і поему
Він
присвячував народу.
Чисту матір
і дитину
Він
прославив серцем чистим.
Всю осяяв Україну
Поглядом він
променистим.
Дівчинка
І тому в
сім'ї великій,
У цвіту садів прекрасних,
Буде жити
він навіки,
Як
безсмертний наш сучасник.
Благословен
той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку
сходив Тарас
Малими
босими ногами
Земля, яку
скропив Тарас
Дрібними
росами-сльозами.
Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуємо пам'ять Шевченка
Весна-весняночка... Це вона,
привітна і щедра, подарувала Україні вірного сина, а світові — генія.
Хлопчик
В історії кожного народу є імена,
які становлять його славу, велич і національну гордість.
Саме таким і є для України ім'я
безсмертного Кобзаря — Тараса Шевченка.
У народі є прислів’я: Шевченко
Тарас, наче сонце для нас.
У похилій хаті, край
села,
Над ставом,
чистим і прозорим,
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати,
вбита горем.
Не на шовкових пелюшках,
Не у величному палаці —
В хатині бідній він родився
Серед
неволі, тьми і праці.
Нещасна мати
сповила
Його малого
й зажурилась...
І цілу
ніченьку вона
За
сина-кріпака молилась.
І бог почув молитву ту,
І в руки
хлопцеві вручив
Співецьку
чародійну ліру.
Благословенна та година,
Як народила мати сина
І назвала його Тарасом.
Учитель.
Що воно означає — це ім'я —
Тарас? Етимологія підказує... Ім'я Тарас прийшло до нас з
грецької мови, в якій слово «тарактіос» означає бунтівливий,
бунтівник. Славетне ім'я Тарас! Його обезсмертив наш геній — Тарас Шевченко.
бунтівник. Славетне ім'я Тарас! Його обезсмертив наш геній — Тарас Шевченко.
(Демонструється відеокліп
"Реве та стогне Дніпр широкий" (уривок з фільму "Тарас
Шевченко"))
(Власний вірш "Завжди у
нашому серці" читає Наталі Захарченко)
Учитель.
Напередодні 200-літнього ювілею Т.Г. Шевченка кожному свідомому українцеві
хотілося б доторкнутися до творчості великого Кобзаря, пишатися тим, що
Тарасові шляхи пролягали його малою батьківщиною. На жаль, Шевченко не відвідав
Новгород-Сіверщину, але чимало наших краян були знайомі з поетом. Нашому
землякові, корінному новгород-сіверцю, Михайлу Корнійовичу Чалому належать
слова: "Власне життя він (Шевченко) мав нізащо, аби добре було його
Батьківщині... Радий був би загинути безслідно, аби не загинула його рідна
Україна"
(Демонструється презентація
"М.К. Чалий" Дарини Максимчук)
Учитель.
Михайло Чалий був не тільки першим біографом Тараса Шевченка, а ще і
літературним критиком, який давав аналіз творчості поета: "У його душі
зароджувались думи й з непереборною силою рвалися на світ. Жодні людські
заборони неспроможні були спинити виверження вулкана, що клекотів у його
грудях. Життя без поезії для нього було жахливішим за смерть:
Хоч доведеться розп'ястись,
А я мережать буду
Тихенько білії листи.
"Наймичка" Шевченка - рідна сестра "Катерини". Порівнюючи
ці поеми, Чалий пише:"Катерина прирікає себе на горе й поневіряння заради
особистого щастя, наймичка Ганна зовсім про те не дбає, її почуття зосереджені
на щасті сина. ЇЇ ніби осяває ореол святості. Поема "Наймичка" і за
своїм ладом, і за своєю біблійною простотою більше ідилія, ніж поема"
(Інсценівка з поеми
"Наймичка" Учні 9-б класу)
Учитель.
Чалий: "У творах Шевченка,сюжети
яких узяті ним із народних вірувань, виражене глибоке розуміння української
народності. У нашому народі живуть від найдавніших часів повір'я: про сонце,
про веселку, про дітей, що померли нехрещеними, про відьом, про сичів-віщунів.
У творіннях своїх наш Кобзар не оминув цих фантастичних істот".
( "Лілея" Т. Шевченка.
Читає Лариса Тарабарова)
Вірш "Сновидіння
Шевченка" читає учениця 8-А класу Пурига Валентина.
Учитель: "Бачив уві сні
Новгород-Сіверський..." Це слова Т.Г. Шевченка зі "Щоденника".
Запис від 11 липня 1857 року: "Воспоминания меня
убаюкали, я сладко заснул. И видел во сне Новгород-Северский (вероятно
вследсвие недавнего чтения "Алексея Однорога"). По улице ездили в
старосветском огромном берлине огромные рыжие пьяные монахи и между ними
очутился мой трезвый друг Семен Гулак-Артемовский. Это всё пельмени так
наметаморфозили". Шевченко
читав роман "Алексей Однорог" Пантелеймона Куліша - відомого
письменника, що майже 9 років життя віддав Новгороду-Сіверському.
(Презентація "П. Куліш"Рахманої Антоніни)
Учитель. Майстерно володіючи художнім словом.
Куліш разом
з тим показує
глибокі знання з історії рідного краю:
«...Очутились они на отлогом склоне возвышенностей,
который назывался Заручьем, потому что отделяется от городского посада
ручьем Ярославовым, теперь почти иссякшим. В самозванщину это урочище стояло
еще незаселенною пустынею и было
очищено от лесу для того только, чтобы в военное время не дать неприятелю
подойти незаметно к городу».
Учитель. На думку М. Чалого:
"Ліричне спрямування поезій Шевченка дало можливість чимало його віршів
перетворити на пісні". 25 пісень на слова Шевченка створив Микола Лисенко.
Силі незгасної любові Кобзаря до України завдячуємо ми чудовими описами
природи.
("Зоре
моя вечірняя" Виконує пісню Лариса Тарабарова)
Учитель. "Я добре знав, що живопис -
моя майбутня професія, мій насущний хліб. І замість того, щоб вивчати його
глибокі таємниці, я писав вірші, за які мені ніхто гроша не заплатив і які
насамкінець позбавили мене волі, і які попри всемогутню заборону я все-таки
нишком пишу". З навчанням Шевченка в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі
пов'язане ім'я ще одного нашого земляка - Іллі Васильовича Буяльського.
(Презентація
"Ілля Буяльський" Сергієнко Діани)
Михайло Чалий додає:
"Живописна Україна"одночасно з "Кобзарем" швидко
розповсюдилася Малоросією й уже на початку 40-х років увесь освічений люд
Чернігівської, Полтавської та Харківської губерній знав про Шевченка-живописця
стільки ж, як і про Шевченка-художника".
(Відеопрезентація
"Художник з душею поета". Запис І. Білик "Бандуристе, орле
сизий")
Учитель. Звучала пісня у виконанні
сучасної популярної української співачки Ірини Білик на слова Тараса Шевченка,
що підтверджує думку Михайла Чалого про те, що "в майбутньому поезії
Шевченка надихнуть ще не одного з наших митців-музикантів".
(Презентація"Судієнко")
З 1844-го в Археографічній комісії працював поміщик з
Чернігівської губернії Михайло Осипович Судієнко (в 1835-1837 та
1838-1841 роках Новгород-Сіверський повітовий предводитель дворянства, а згодом
(1853-1857) попечитель Новгород-Сіверської гімназії, на пожертвування якого
виховувалося тут багато осіб), мав будинок у Новгороді Сіверському. У
нашому місті жив син М.О. Судієнка -
Олександр.
Малюнки, виконані свого часу Т. Г. Шевченком за дорученням Київської
Археографічної комісії на Волині, опинилися в Глухівському повіті Чернігівської
губернії у активного земського діяча, відомого знавця старовини та родоводів
української козацької старшини, геральдики П. Я. Дорошенка. До колекції
малюнків Шевченка була прикладена записка такого змісту: «Я представлял рисунки
Дмитрию Гавриловичу (генерал-губернатору
Д. Г. Бібікову, якому була підпорядкована Тимчасова комісія для розгляду давніх актів), он их одобрил и разрешил литографировать». Унизу стояв підпис – «М. Судиенко».
Д. Г. Бібікову, якому була підпорядкована Тимчасова комісія для розгляду давніх актів), он их одобрил и разрешил литографировать». Унизу стояв підпис – «М. Судиенко».
"Слово
о полку Ігоревім" - твір, що прославив Новгород-Сіверщину.
Тарас Шевченко цікавився "Словом", мріяв
здійснити власний переспів українською мовою. В особистій бібліотеці Кобзаря
було кілька видань "Слова".
(Презентація "Шевченко і "Слово" Дарини
Максимчук)
Наприкінці життя, у 1860 році,
уже смертельно хворий, поет знайде сили взятись за переклад «Слова» і
встигне переспівати лише два фрагменти з нього. Ці переспіви за поетичною
майстерністю і на сьогодні вважаються неперевершеними.
("Плач Ярославни" читає Дергачова Анастасія)
(відеокліп "Ярославна")
("З передсвіта до вечора" читає Влад Крот)
(відеокліп "Князь")
Учитель. Із чистого джерела палкої любові до Батьківщини випливало прагнення поета,
щоб усі любили його Україну щирим серцем: бо любов до Батьківщини спонукає на
добрі справи і служить підвалиною народного добра:
Любітеся, брати мої.
Україну любіте
і за неї, безталанну,
Господа моліте!
Любов до поезії великого Митця, вшанування його
життєвого подвигу спонукає наших учнів до написання віршів, присвячених
Кобзареві.
(Власні вірші читають Пурига Валентина "Ми
пам'ятаємо тебе, Тарасе!", Власюк Володимир "Пам'яті Шевченка")
Учитель. Наш земляк Михайло Чалий у надгробній промові над труною Шевченка сказав:
"Слава цього імені не вмре серед нащадків. Воно житиме в народі
довго-довго й зникне хіба лише з останнім звуком української пісні, а народна
пісня не вмирає. Не вмруть разом із нею і твори нашого народного поета".
(Презентація "Ушанування пам'яті Шевченка", звучить "Заповіт" у виконанні групи
"Сад")
Умер поет далеко на півночі
У городі непривітнім і чужім.
А хто ж йому накриє
Сонні очі китайкою,
Заплаче хто по нім?
Не клопочись, як
Північна година мине,
Хтось двері творить нарозтвір.
Прийде Петрусь, Оксана, Катерина,
І наймичка...
Найде їх повен двір.
Ярина із Степаном при домовині.
Двох хлопців сотник Ґонта приведе.
Палій Псалтир читає -
Свято нині...
Ясновельможний гетьман тут іде,
За гетьманом полковники на конях.
І куренями виступає Січ.
Булави, пірначі мигтять в долонях,
І від шабель розвиднюється ніч.
А там народ...
Цілий народ, як море,
Бентежиться, іде вперед, шумить.
Не вмер поет - його
Втомило горе.
Цінний змістовний матеріал.
ВідповістиВидалити